Ніка лежала в ліжку, із зацікавленням спостерігаючи за хороводом сонячних зайчиків, що крутилися на стелі. Життя вдалося: три дні тому вона нарешті стала дружиною Толика. Попереду ще два вихідні й ціле життя в обіймах коханого чоловіка. Сьогодні Толик вперше пішов на роботу в статусі одруженого, а Ніка, виснажена після весілля, залишилася вдома, плануючи романтичну вечерю. Грошей на весільну подорож у молодят не було, тож її відклали до кращих часів, коли зароблять. Вечеря з продовженням — єдине, чим могла зараз потішити Анатолія молода дружина, адже на весільне свято витратилися добряче. Добре хоч, що не треба хвилюватися за дах над головою, та й з грошима не критично — скоро аванс.
Ніка зіскочила з ліжка, зібрала волосся у високий хвіст і помчала в душ, а потім пішла на кухню. Кинувши хитрий погляд на зім’яте ліжко, вона подумала: «На весілля я купила три комплекти дорогущої білизни. Сьогодні вночі — урочистий вихід: лавандова з сірим мереживом». Молода жінка зварила каву і вмостилася на широкому підвіконні, маючи намір насолодитися ранковою самотою. І тут тишу розірвав дзвінок у двері. Ніка кинула погляд на годинник: Толик пішов лише пів години тому. Невже щось забув? Вона легко зіскочила з підвіконня і поспішила відчиняти. «Недолугий!» — подумала вона, ще не підозрюючи, кого побачить на порозі.
Яке ж було її здивування, коли замість чоловіка вона побачила свекруху Любов Миколаївну — та ще й не саму, а з якоюсь тіткою, яку Ніка смутно пригадувала зі святкового застілля. Молода жінка ойкнула від несподіванки, мимоволі смикнувши за короткий халатик, і стримано привіталася. Вона зовсім не розуміла, навіщо новоспечену родичку принесло так рано, ще й із таким виразом обличчя. Бо свекруха справді виглядала дуже сердитою й занепокоєною. Не відповівши на привітання, Любов Миколаївна рішуче відсунула невістку з проходу й пройшла всередину. Її супутниця метушливо поспішила слідом, мов П’ятачок за Вінні-Пухом. І Ніці не залишалося нічого іншого, як із подивом піти за ними, не сказавши й слова.
Свекруха швидко заглянула у ванну й на кухню, а потім зупинилася посеред єдиної кімнати, вперши руки в боки. «Ну що, Валю?» — почала вона, недбало кивнувши на розкидане ліжко. — «Як я й припускала — ліжко не заправлене, посуд немитий, на підлозі крихти, кошик повний брудної білизни. І як ти це поясниш, люба?» Любов Миколаївна з тріумфом уставилася на невістку, очевидно, чекаючи виправдань. А малознайома Валечка з цікавістю виглянула з-за плеча войовничої свекрухи, щоб нічого не пропустити. Але Ніка лише пирхнула. «Я нічого пояснювати не збираюся. Ви хто така, щоб цікавитися, що і як лежить у моїй квартирі?» — холодно поцікавилася вона. — «Хто вас сюди взагалі кликав задавати подібні питання, ще й з якоюсь тіткою?»
Любов Миколаївна здивовано заплескала очима. З невісткою Анатолія, Нікою, вона познайомилася буквально за місяць до весілля, а потім бачилася всього кілька разів. І тоді дівчина здалася їй адекватною й зовсім безпечною.
Маму Анатолія, Любов Миколаївну, дуже зацікавило, звідки в молодої дівчини, Ніки, власна квартира. Ніка не стала викручуватись і чесно розповіла, що на перший внесок їй допомогли дідусі й бабусі з обох боків, а батьки платили іпотеку протягом п’яти років, поки вона навчалася в університеті. Останні чотири роки Ніка сплачувала кредит сама, влаштувавшись працювати за спеціальністю. Пів року тому вона нарешті закрила іпотеку й навіть зробила косметичний ремонт до весілля.
Проте зараз ця мила дівчина повелася грубо щодо Любові Миколаївни та її троюрідної сестри. Любов Миколаївна вже оголосила в родині, що молоді — під її контролем, і ситуацію потрібно було рятувати. Свекруха вирішила змінити тактику.
«Та годі тобі», — фамільярно мовила вона, потріпавши невістку за підборіддя. — «Краще чаєм нас пригости, я ж мати твого чоловіка». Ніка відсахнулася, непрохані гості почали її дратувати, і вона похитала головою: мовляв, ніякого чаю немає, і гостей вона не чекала.
Обличчя свекрухи почервоніло. «Ти ще пожалкуєш», — заверещала вона. — «Я зараз же дзвоню своєму синові!» Ніка знизала плечима — якщо свекрусі кортить зіпсувати їй ранок, хто їй заборонить? Увечері розлючений Анатолій зажадав від дружини пояснень, чому вона вигнала його маму. Ніка спокійно розповіла, як Любов Миколаївна безцеремонно прийшла у квартиру буквально за пів години після його відходу, влаштувала «ревізію» й рознос за немитий посуд і неприбране ліжко, ще й привела на підмогу свою сестру. Наприкінці вона зажадала чаю, але Ніка була настільки вражена цією зухвалістю, що просто запропонувала їм піти — ввічливо, хоча наступного разу вже не стримуватиметься.
«Але ж це моя мама!» — розлютився чоловік. — «Як ти можеш, Ніко?» Молода жінка розгубилася. Чому Любов Миколаївна вважає, що має право вриватися до них у дім лише тому, що тут живе її син? Це неприйнятно. Батьки Ніки заплатили за цю квартиру майже половину, і то завжди телефонують і погоджують свій візит. З якого дива свекруха приходить без запрошення?
«Мама просто дуже за мене переживає», — закотив очі Анатолій. — «Вона ж мене сама виховувала». Ніка розсміялася — її завжди веселили подібні фрази. «Он скільки людей за вікном — і кожного народила мати, а багатьох, на жаль, і справді виховувала сама. Низький уклін таким жінкам, звісно. Але це не подвиг — це життя. Недарма ж кажуть: «Дитина — гість у твоєму домі: нагодуй, навчи й відпусти. А ще краще — дай чарівного копняка, щоб швидше став самостійним». Але деякі мами ніяк не можуть відпустити вже дорослих дітей. Якщо Любов Миколаївна з таких — у цій сім’ї будуть серйозні проблеми. І, до речі, проблеми дійсно не змусили на себе чекати».
Молоде подружжя спеціально не домовлялось, яким буде їхній спільний бюджет. Ніка й далі оплачувала комуналку, як і до Анатолія. За продуктами ходили разом, інші покупки оплачував то один, то інший — без підрахунків. Одного разу, за тиждень до зарплати, Ніці довелося затриматися на роботі через нараду. Начальник вимагав терміново доробити звіт, і додому вона повернулася пізно. У холодильнику було порожньо, і вечеря опинилася під загрозою. Вона надіслала чоловікові список з проханням купити щось дорогою додому: «Купи, будь ласка, молоко, хліб, макарони й щось до них. У холодильнику — порожньо», — написала вона в повідомленні. Толик не став сперечатися, заїхав у магазин, вистояв чергу, обрав усе за списком, додав курку й овочі для салату, розрахувався своєю карткою.
Дома Ніка швидко приготувала вечерю. Сіли за стіл. Толик похвалив їжу, а потім дістав телефон і показав чек.
— Слухай, я тут витратив 1400 гривень, скинь мені на картку, — буденно попросив він.
Ніка завмерла з виделкою в руці.
— Ти серйозно? — тільки й змогла вимовити вона.
Толик кивнув і продовжив їсти, наче нічого особливого не сказав.
— Не розрахував до зарплати, а мені ще й на транспорт витрати й на обіди в їдальні, — пояснив він.
Ніка прохання чоловіка виконала, але її здивуванню не було меж. Куди Толик подів усю свою зарплату? Вона в нього, звісно, менша, але не набагато. Великих покупок давно не було, та й продукти цього місяця переважно оплачувала вона.
Ніка запропонувала чоловікові підрахувати поточні витрати. Бо якщо він і далі виходитиме до зарплати в нуль, то про відпочинок на теплому морі можна забути.
Не сідаючи поряд, подружжя почало рахувати витрати у банківському застосунку. Плюсували навіть каву на виніс і булочки в переході. А сума все одно не збігалася з їхніми зарплатами. Кудись зникла досить значна сума — майже чверть її зарплати або третина зарплати чоловіка.
Ніка напружено морщила чоло, намагаючись згадати, куди могли подітися ці гроші. І тут Толик раптом засміявся:
— Ми ж не врахували гроші, які я мамі віддав.
У дружини округлились очі.
— З якого дива чоловіченько спонсорує матусю? — обурилась Ніка.
— Та я завжди так робив, — просто пояснив Анатолій. — Раніше більше давав, а зараз виходить лише третина зарплати.
Ніка заперечила:
— Раніше зрозуміло — Толик жив із мамою. Звісно, треба було давати на їжу, комуналку і всякі побутові речі. Але зараз навіщо? Він із мамою давно не живе, та і їй своєї зарплати не вистачає?
— Ти знаєш, які зараз ліки дорогі? — продовжив Толик.
Ніка застигла. Любов Миколаївна — струнка, активна жінка 52 років. Які ліки, якщо вона не пропускає ні йоги, ні басейну, завжди виглядає бездоганно й часто хвалиться недешевими турами за кордон? Та й фінансовому аналітику в будівельній компанії точно не платять копійки.
Чоловіченько, загнаний фактами в кут, раптом почав огризатись:
— І що, на твою думку, я маю робити, якщо мама дзвонить і просить скинути то 1000, то 1500 гривень?
Ніка оторопіла. Відмовити, звісно, важко, але допомога батькам, які справді потребують — це одне. А мама Толика — зовсім не та ситуація. Вона не просто не потребує, вона живе, як у шоколаді, власним коштом. А гроші сина для неї — чиста примха. Чому Толик не розуміє, що Ніка виходила за нього, щоб створити сім’ю й народити дітей? Але на що вони житимуть, коли вона піде в декрет, якщо чоловік і далі буде спонсорувати маму?
Слово за словом — і вибухнула справжня сварка. Така, що розлючений Анатолій у серцях кинув: «Не знаю, Ніко. Ми з тобою лише другий місяць одружені, а вже сваримось через гроші. Мене це зовсім не влаштовує». Ніка замислилась. Її це теж категорично не влаштовувало, але ж вони дорослі люди й замість того, щоб сваритись, мають домовлятися.
Тому наступного дня молода жінка приготувала смачну вечерю, щоб поговорити з чоловіком без істерик. До того ж свого виходу чекав чудовий пудровий комплект білизни, який точно не залишив би Анатолія байдужим. І Толик погодився з аргументами дружини. Він обов’язково поговорить із мамою, пояснить, що в нього тепер своя сім’я та нові обов’язки, і що на ресторани з подружками Любов Миколаївна більше грошей не отримає. Інша справа — якщо, не дай Боже, щось зі здоров’ям — тоді, звісно, вони з Нікою зберуть потрібну суму.
Анатолій навіть поїхав до мами для серйозної розмови. Але вже наступного тижня Ніка випадково підслухала телефонну розмову благовірного. Судячи з виразу обличчя, мама знову просила грошей — і з їхнього спільного рахунку одразу ж чарівним чином зникли 17 500, потім ще 7 500, і ще 5 000 гривень. Ніка мовчки спостерігала за процесом обнулення рахунку й навіть пальцем не поворухнула, щоб це зупинити. А наприкінці місяця трапилося неминуче: на рахунку не лишилося нічого, навіть на їжу.
— Ніко, ти на що свою зарплату витратила? — схопився за голову чоловік. Дружина саркастично хмикнула:
— Та я батькам 25 000 переказала. Вони готель у Єгипті бронювали — трохи не вистачало.
Як же Толик засмутився! Прямо аж стиснуло його — кинувся випитувати, коли її батьки повернуть борг. Бо ж їсти хочеться, а грошей нема. Але Ніка тільки посміхалась:
— Як тільки Любов Миколаївна поверне нашій сім’ї свої борги, от тоді й мої батьки повернуть.
— Ти це спеціально зробила?! — аж підскочив чоловік.
Довелось Ніці пояснити, що жодного злого умислу не було. Батькам знадобились гроші — вона допомогла. А хіба не можна? Мамі Толика ж гроші пересилаються по першому дзвінку, будь-яку суму. То чому її батькам не можна допомогти?
Толик не на жарт розлютився. Схопив спортивну сумку, накидав у неї якісь речі — й подався до мами. Там хоча б нагодують. Дружині він відтоді не телефонував. А в суботу до Ніки з’явилася особисто Любов Миколаївна.
— А я ж одразу знала, що з вас нічого не вийде. Надто вже ти скупувата, — єхидно оголосила вона, підтягуючи до вхідних дверей речі Анатолія, дбайливо зібрані невісткою.
Ніка посміхнулася променисто, штовхаючи ногою в тому ж напрямку останню коробку.
— А я вам скажу більше, Любове Миколаївно, — солодким голосом мовила вона. — Якщо ви не перестанете чистити кишені Анатолія, у нього ні з ким нічого не вийде. Жодна нормальна жінка не терпітиме крихти від зарплати чоловіка, поки його матуся жирує. Так що якщо хочете комусь прилаштувати своє сонечко — зменшуйте апетити.
Майже вже колишня родичка, стиснувши губи, почала нервово тиснути кнопку виклику ліфта. Але, схоже, день був не її — ліфт і не думав звільнятись, весело підморгуючи червоною лампочкою.
— Допоможи хоч речі до таксі донести! — гаркнула свекруха, що застигла у дверях.
Та Ніка лише хижо вишкірилась, демонструючи ідеально рівні зубки. Чудовим футбольним пасом відправила в купу майже забуту коробку, зробила жартівливий уклін і зникла у квартирі, акуратно зачиняючи за собою двері.